Поэтическая пристань - стихи николаевских поэтов  
Поэты Николаева
 
Поэтическая пристань - стихи николаевских поэтов.


Д. Березина
ДАРИНА БЕРЕЗІНА

Народилася 1982 року. Закінчила факультет іноземної філології Миколаївського
державного гуманітарного
університету імені Петра Могили. Викладач кафедри англійської мови МДГУ імені Петра Могили. Стипендіат
Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип»; дипломант Всеукраїнського фестивалю поезії “Молоде вино” (2002 р.) та Всеукраїнського
конкурсу оповідання “Що записано в Книгу життя” (2003 р.); лауреат літературного конкурсу “Золота арфа” (2002 р.), Міжнародної україно-німецької літературної
премії імені Олеся Гончара (2002 р.) за цикл новел; літературного конкурсу „Витоки” (2006 р.) в номінації „Поезія”.
Дипломант (2001 р.) та лауреат (2003 р.) Міжнародного конкурсу кращих творів молодих літераторів «Гранослов». Твори – поетичні та прозові – друкувалися в місцевій пресі, обласних та республіканських альманахах, мережі Інтернет (під псевдонімом Таїрні).
Автор збірки поезій та прози „Камера схову” (Київ: Гопак, 2004). Член НСПУ з 2006 року.
 
Братові
Акелдама

(вінок сонетів)
....лишь нервно сцепленные пальцы - крик.
Учитель... я хотел... не мудрость книг....
я понял... слишком поздно.... я устал...
...и горло, как петля, тоска сдавила,
и над грядущей Акелдамой стыла
звезда Полынь - сияющий кристалл...
Ниеннах. «Иуда»
Коли замість вод тільки кров із землі і небес
Приходить знання неминучості. Отже, поволі
Звикаєш, що маєш свою нечутливість до болю
Та відчай зернини, яка погамовує прес…
Маріанна Кіяновська. «Орлеанська Діва»
0. Поле
1. Світанок
2. Пророцтво
3. Симон-Петро
4. Ніч
5. Саломія
6. Позачасся
7. Пілат
8. Легіон
9. Магдаліна
10. Мати
11. Мироносиця
12. Голгофа
13. Спокута
14. Апостоли
 
а завтра
Янгол блукав заяложеним світом
 
лиш заплакане небо і зорі іржаво руді
тільки - пробі! - дзвінке як сурма і жорстоке мов рало
за останньою гранню босоніж на грані стояла
незворушна і зимна. в пекельнім оцім забутті
загубила ім’я. ненаречена йшла в темноті
звіролика зневіра гострила колючки і жала
і ятрила й пекла і знеможені груди стискала
повінь безуму й шалу. гаптоване сріблом хрестів,
огортало пришестя поточений шашелем світ
день був довгий як дощ і чролено кришився граніт
від остуди безкрилля тривожно гули передпліччя
бог учився вмирати і спати в могилі навзнак
на дверях вигасав тонкоспинний язичницький знак
бо не вічна любов і агонія також не вічна
 

 
 Главная         О сайте           Материалы по теме          Обмен ссылками     E-mail

Copyright 2009 © www.nikolaevstih.info . All rights reserved.