Поэтическая пристань - стихи николаевских поэтов  
Поэты Николаева
 
Поэтическая пристань - стихи николаевских поэтов.


Д. Березина
ДАРИНА БЕРЕЗІНА

Народилася 1982 року. Закінчила факультет іноземної філології Миколаївського
державного гуманітарного
університету імені Петра Могили. Викладач кафедри англійської мови МДГУ імені Петра Могили. Стипендіат
Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип»; дипломант Всеукраїнського фестивалю поезії “Молоде вино” (2002 р.) та Всеукраїнського
конкурсу оповідання “Що записано в Книгу життя” (2003 р.); лауреат літературного конкурсу “Золота арфа” (2002 р.), Міжнародної україно-німецької літературної
премії імені Олеся Гончара (2002 р.) за цикл новел; літературного конкурсу „Витоки” (2006 р.) в номінації „Поезія”.
Дипломант (2001 р.) та лауреат (2003 р.) Міжнародного конкурсу кращих творів молодих літераторів «Гранослов». Твори – поетичні та прозові – друкувалися в місцевій пресі, обласних та республіканських альманахах, мережі Інтернет (під псевдонімом Таїрні).
Автор збірки поезій та прози „Камера схову” (Київ: Гопак, 2004). Член НСПУ з 2006 року.
 
Братові
Акелдама

(вінок сонетів)
....лишь нервно сцепленные пальцы - крик.
Учитель... я хотел... не мудрость книг....
я понял... слишком поздно.... я устал...
...и горло, как петля, тоска сдавила,
и над грядущей Акелдамой стыла
звезда Полынь - сияющий кристалл...
Ниеннах. «Иуда»
Коли замість вод тільки кров із землі і небес
Приходить знання неминучості. Отже, поволі
Звикаєш, що маєш свою нечутливість до болю
Та відчай зернини, яка погамовує прес…
Маріанна Кіяновська. «Орлеанська Діва»
0. Поле
1. Світанок
2. Пророцтво
3. Симон-Петро
4. Ніч
5. Саломія
6. Позачасся
7. Пілат
8. Легіон
9. Магдаліна
10. Мати
11. Мироносиця
12. Голгофа
13. Спокута
14. Апостоли
 
а завтра
Янгол блукав заяложеним світом
 
наречений каменем так і залишиться симон
муровано церкву із глини і злого піску
струмітиме пам’ять свою предковічну ріку
крізь літа і зими крізь прокляті літа і зими
як солодко було впиватись гріхами чужими
не маючи власного шелягу ані боргів
щовечора знов приставати чужих берегів
крізь літа і зими крізь прокляті літа і зими
лиш полум’я погляду й сутінь тремка від сльози
непрохана проща – паси мої вівці паси! -
зі сходу на захід лягають шляхи несходимі
я пройду півсвіту по хвилях лунких наче мідь
я - може – вернуся бо надто у грудях болить -
приходить знання неминучості хиже та мстиве
 

 
 Главная         О сайте           Материалы по теме          Обмен ссылками     E-mail

Copyright 2009 © www.nikolaevstih.info . All rights reserved.