 Банько Мария
Мне 17 лет, я студентка: грызу гранит науки. Много лет назад попыталась
взглянуть на мир через призму поэзии, и это мне понравилось. В 2004 году стала членом литературного
объединения «Секрет». Занимала призовые места в литературном конкурсе
«Золотая арфа» и стала дипломантом
многих других. Окончила Морской лицей, благодаря которому познакомилась со многими интересными людьми. По жизни
«я ищу таких, как я, сумасшедших и смешных». |
Спокуса - спокута, мов кров і величний вогонь,
Зіллються в мені, відшукавши природне вагання.
Отрута закута в безмежжя коханих долонь...
Безкрая межа, нескінченна, єдина, остання.
Порок і пророк хай навіки підуть в небуття,
У мене в душі віднайшовши природне кохання.
Тяжіння землі, мов дешеве незручне взуття.
Одвічна війна, нескінченна, єдина, остання.
Ми непереможені в лавах святих шахраїв...
Триклята межа і нарешті жадане єднання,
Гучне перехрестя пісень золотих солов’їв,
Мов гра у життя, нескінченна, єдина й остання. |
