Завжди в абетці стоять поруч
І „ка”, і „ель”, мов сестри дві,
А у віршах ота, праворуч,
Вперед пролізе, як завжди.
Ти подивись, яка нахаба,
Ця перша літера ім’я,
Неначе голова Генштабу,
Позаду залишає „ка”.
Але це, мабуть, і не дивно,
Бо це натхнення і життя.
А якщо так, то легітимно
Вперед поставлю її я. |